ОЦІНЮВАННЯ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

СУЧАСНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

Розвиток національної економіки супроводжується ускладненням економічних явищ, що зумовлює об’єктивну необхідність постійного удосконалення базових економічних категорій, які є концептуальним базисом прийняття ефективних управлінських рішень. Змістовна багатогранність категорії «капіталізація» зумовила і множинність підходів до її оцінювання, які в сучасній науковій літературі описуються в різних контекстах залежно від контексту досліджуваної наукової проблематики. Спроба зробити систематизацію методичних підходів до оцінювання капіталізації дозволяє зробити висновок, що в даному питанні відсутні полярні точки зору.

Базуючись на видовій систематизації капіталізації, яка найбільш повно представлена у наукових дослідженнях М. Дедкової [1], з точки зору її оцінювання, можна говорити про такі її види, які виділені в рамках наступних ознак: за об’єктом капіталізації: капіталізація витрат, капіталізація доходів, капіталізація джерел фінансування, капіталізація майна (активів); за формою прояву:  реальна, маркетингова, ринкова (фіктивна) капіталізація; за способом оцінювання: балансова, ринкова, розрахункова, статична та динамічна капіталізація.

Визначені види капіталізації в контексті виділених ознак є взаємопов’язаними між собою, що зумовлює доцільність їх подальшого дослідження у безпосередньому взаємозв’язку. Так, оцінювання  балансової капіталізації здійснюється на основі співвідношення понять активи, доходи, витрати, джерела фінансування. Такий ракурс в науковій літературі інтерпретується  як реальна капіталізація та представляє собою  результат фінансово-господарської діяльності, який ініціюється з боку джерел фінансування, тобто пасиву балансу. Щодо даного підходу, то можна зробити наступні критичні зауваження. У бухгалтерського прибутку може бути відсутньою грошова форма вартості, тобто, наприклад, реалізація продукції в борг. В такому випадку прибуток стає джерелом приросту дебіторської заборгованості і, навіть, за умови зростання майна, реальної капіталізації не відбувається.

Методологія оцінювання капіталізації  в рамках сучасної теорії корпоративних фінансів розвивається в двох напрямках:

- як вартості підприємства;

- як процесу перетворення фінансових ресурсів на прибуток (традиційний підхід) або потоки доданої вартості (вартісний підхід).

Дослідження оцінювання капіталізації як вартості підприємства є найбільш розповсюдженим підходом у наукових публікаціях вчених пострадянського простору, а обґрунтування вибору самого підходу залежить від того, в якому контексті розглядається капіталізація. Так, дотримуючись підходу до визначення капіталізації як процесу накопичення капіталу вітчизняні науковці частіше використовують витратний підхід до її оцінювання. В рамках даного підходу рівень капіталізації підприємства визначається як балансова вартість майна або чистих активів підприємства. Розглядаючи капіталізацію як ринкову вартість підприємства, а такий контекст є притаманним майже усім науковим дослідженням, вчені дотримуються доходного та порівняльного підходів до її оцінювання.

Оцінювання капіталізації підприємства за витратами передбачає визначення абсолютної величини певного інвестиційного ресурсу, що спрямований на капіталізацію підприємства для визначеного періоду. Відповідно, визначення такої величини передбачає використання витратного підходу до оцінки вартості бізнесу, що дозволить визначити балансову вартість активів, чистих активів, необоротних активів, власного капіталу і т.д.

Показник капіталізації за результатами, на відміну від попереднього, є, за визначенням науковців, динамічною величиною і характеризує приріст певного виду результату капіталізації підприємства. Тобто, результатом накопичення є приріст результатних показників, які в свою чергу диференціюються за рівнями: інтегральні показники – приріст ринкової вартості підприємства; локальні – приріст власного капіталу; часткові – приріст нерозподіленого прибутку. За рівнем ефективності вчені пропонують оцінювати рівень капіталізації як відношення приросту ринкової вартості до величини функціонуючого капіталу.

Даний методологічний підхід синтезує в собі результати досліджень, які сьогодні можна назвати класикою в теорії оцінювання капіталізації підприємства. Однак, на наш погляд, в сучасній інтерпретації основний контекст проблематики наукових досліджень в даному питанні зміщується в площину обґрунтування базових параметрів, які формують вихідну базу для здійснення відповідних оцінювань.

В науковій літературі під ринковою вартістю підприємств для розрахунку ринкових мультиплікаторів досить часто використовують термін «ринкової капіталізаціі» (МС, Market Capitalization). У вузькому розумінні мається на увазі  сукупний ринковий курс звичайних акцій публічних компаній. У широкому сенсі ринкова капіталізація  як публічних так і не публічних підприємств означає суму поточної ринкової вартості і позикового, і власного капіталів, тобто в обох контекстах йдеться про поточні оцінки в умовах існуючої ринкової кон’юнктури. Досить розповсюдженим з точки зору оцінювання ринкової вартості є підхід до визначення вартості підприємства (EV, Enterprise Value; FV, Firm Vvalue), який представляє собою оцінку капіталу компанії з урахуванням усіх джерел його фінансування.

В теорії оцінювання капіталізації підприємства на основі використання методу ринкових порівнянь можна виділити декілька змістовних напрямків дослідження. Перший, пов’язаний з виявленням набору конкретних мультиплікаторів, які найбільш повно описують вартість підприємства. Другий напрямок досліджень пов’язанаий з обґрунтуванням критерію вибору підприємств-аналогів. Третій напрямок досліджень – виявлення для кожного мультиплікатора власних фундаментальних змінних, що пояснюють формування його величини.

Найбільший інтерес з точки зору оцінювання капіталізації підприємства представляє собою сучасна концепція оцінювання загальної акціонерної віддачі (загальної доходності акціонерного капіталу (TSR, Total Share Revenue)). На наш погляд, використання концепції TSR  має такі обмеження, які не дозволяють говорити про іі універсальність та високий рівень інформативності з точки зору практичного використання. Такими обмеженнями є: показник TSR  передбачає ефективне ціноутворення на акції, що на практиці таким не є, тобто суттєве значення мають прогнози та очікування інвесторів; необхідним є співвіднесення рентабельності інвестованого капіталу з рівнем ризику, який пов’язаний зі стадією життєвого циклу підприємства, його ринкової позиції, стану та перспектив розвитку галузі, тощо; коефіцієнт прибутковості акцій може дуже сильно змінюватися у часі, так як є залежним від тривалості періоду, за який здійснюється розрахунок [2].

Результати аналізу академічної літератури, емпіричних та прикладних робіт, в яких висвітлена проблематика використання сучасних аналітичних моделей оцінювання капіталоутворення на підприємстві дозволяє говорити про те, що аналітичною інновацією з точки зору вимірювання капіталізації є концепція економічного прибутку, яка в такому контексті досліджується досить обмеженим колом вчених пострадянського простору, таких як д.е.н. Д. Волков, д.е.н. І. Івашковська, д.е.н. Т. Теплова, д.е.н. М. Кудіна, П.Е. Ситник [3], Н. Шевчук [4].

В західній економічній дискусії стосовно пріоритетної ролі прибутку в поясненні процесів капіталізації можна виділити два типи досліджень. Прихильники першого наукового напрямку досліджень заперечують пріоритетну роль економічного прибутку в поясненні динаміки капіталізації та доводять, що більш суттєву роль відіграє бухгалтерський прибуток та традиційні показники, розраховані за даними фінансової  звітності.

Методологія оцінювання капіталізації підприємства еволюціонувала відповідно до методології оцінки вартості підприємства, в основу якої закладено майновий, дохідний та порівняльний підходи. В рамках зазначених підходів оцінка капіталізації підприємства здійснюється на основі абсолютних та відносних вимірювань, в  статиці та динаміці, що визначається можливістю інтерпретації результатів оцінки  до потреб управлінської та бізнес-аналітики.

Варто наголосити, що на даний момент усі представлені модифікації моделі економічного прибутку є досить логічними та змістовними з теоретичної точки зору, але щодо практики їх використання то сучасна фінансова література висуває досить широко коло обмежень та коригувань, або взагалі відсутні аналітичні інструменти впровадження окремих моделей.

Список використаної літератури:

1. Дедкова М.В. Капитализация и ее влияние на экономический рост (на примере непубличных компаний): Автореф. дис. … канд. экон. наук. –  Москва, 2008. – 28 с.

2. Буханець В.В. Дослідження сучасних методологічних підходів до оцінювання капіталізації промислових підприємств // В.В.Буханець. – Стратегія економічного розвитку України: збірник наукових праць. - №37. – К., 2015. – 208 с. – С. 136-147.

2. Ситник П.Е. Использование показателя экономической прибыли для построения рейтинга российских непубличных компаний: [Электронный ресурс] / П.Е. Ситник // Журнал «Корпоративне финансы». – 2008. - № 8. – С. 114–121.

3. Шевчук Н.В. Економічна природа капіталізації підприємства / Н.В. Шевчук // Актуальні проблеми економіки. – 2013. - № 9 (147). – С. 20–26.